Точка № 5 у вікні № 60

48

Щоранку я добираюся до роботи на маршруті. В основному це всім відомі і улюблені жовті «Газелі». Маршрут № 60, в простолюдді «шизик», свою неофіційну назву виправдовує сповна. Правила дорожнього руху ігноруються, їзда по зустрічній смузі вітається, маніакальна пристрасть до перегрузам укладає пасажирів в салоні штабелями.

Одного разу я опинилася «зайвою». Газель попалася з низькою стелею, стоячих місць не було. Мене посадили на місце кондуктора, сама ж дівчина скромно притулилася збоку — хто бачив, той зрозуміє. Проїжджаємо півдорозі, на узбіччі показується машина доблесних працівників правоохоронних органів і два представника. Дівчина-кондуктор на раз-два пірнає вниз і старанно робить вигляд, що її не існує. Втім, хвіст зрадницьки стирчить і видніється у дверному склі. Автобус зупиняється, але невідомо, чи зупинили даішники, то стоїмо на світлофорі. Дівиця все сидить у засідці і ні чорта не бачить зі свого притулку. Несподівано підходить співробітник ДАІ, різко відкриває двері зовні, і нещасна дівчина з виразом крайнього подиву і жаху на обличчі буквально викочується в позі ембріона. Водія спроваджують на оформлення штрафу, а ми дружненько паримося на своїх місцях і благополучно запізнюємося на роботу.

І смішно, і цю дівчину трохи шкода, але жадібність перевізників просто задовбали. Скільки триватимуть ці екстремальні поїздки з ризиком для нашого здоров’я і робочого часу?