Залишається помирати

105

Якось трапилося мені захворіти. Серйозно захворіти, надовго. У лікарню не клали, але виписали ліки і прописали сувору дієту. Аж до обмеження кількості жиру в молоці. Хвороба при цьому супроводжувалася серйозної слабкістю, так що ходити по магазинах або займатися чимось, крім фріланса за комп’ютером пару-трійку годин на день, я фізично не могла.

Чоловік поїхав на вахту. Свекруха всі турботи по дому взяла на себе, але питання харчування і придбання ліків… Пишу список. Конкретно прописую, що мені потрібно: молоко 0,5 жирності, огірки, помідори на салат, курячу грудку, чорний хліб, рис, воду без газу, таблетки А і Б.

Повертається з магазину. Молоко 3,2 відсотка. «Ой, та там треба було в сусідній магазин йти, ну що я попрусь, адже все тут можна купити. Яка різниця, скільки відсотків жирності? Всі пили, і нічого, не померли». Нічого, що ваші, мамо, «3,2 відсотка» означають, що молоко сьогодні я пити взагалі не буду? Так, ці відсотки критичні. Так, я не хочу потім засідати до трьох ночі з фаянсовим іншому, показуючи йому зад, то особа. Так, саме таку реакцію дадуть мої таблетки з трохи більш жирним молоком. Ні, я не вигадую і не намагаюся змусити «бабу» — жінку 55 років від роду — пройти зайві чотири метри до сусідньої двері. Та ні, я не намагаюся змусити її платити більше в супермаркеті — гроші, взагалі-то, я теж заробляю. І побільше вашої пенсії.

Огірків немає. «Та я просто помідорів взяла побільше, аж два кілограми, ну куди я огірки понесу? В наступний раз сходжу». Ну ОК. Співаємо салат з помідорів.

Курячої грудки немає, замість цього на стіл викладаються дві жирнющих «ніжки Буша». «Так що там у твоїй грудці є? Суха, несмачна. Ти ж любиш з жирком, так і супчик зараз зваримо! Ну, якщо тобі так хочеться, м’ясо собі выковыряй окремо». Ну, «жирок» я люблю, і навіть дуже, але зараз взагалі не можу його їсти — див. реакцію на молоко. А м’ясо з ніжок я теж виколупувати не буду, в них ледве набереться з половину потрібного мені кількості, до того ж я не горю бажанням віддирати від нього жир, шкіру і кістки — ви ж їх теж не їсте, але смакових уподобань. Навіть вже в звареному стані. І суп я їсти не буду, хоча там вона вода»: окрім води там є картопля і гриби, що мені теж є заборонено.

Хліб сірий. «Так що я буду тобі окремо, чи що, полбулки брати? Он взяла дві сірого — на всіх. Він нічим не гірше твого чорного! Просто колір інший, а так — все та ж поживність!» Ну, можливо, для вас і та ж, а мені не можна. Ось не можна взагалі — лікар спеціально підкреслив, який сорт хліба мені можна, а який не можна. І навіть пояснив чому. Ні, мама, лікар не ідіот — він хороший. Він Екшн сно професіонал, перший з цілого сонму лікарів, зумів визначити моє захворювання і призначив вряди-годи адекватне лікування.

Рис. Слава Ктулху, рис хоч мені можна будь-який. Так, дякую, пакетик годиться. Рівно стільки, скільки я просила.

Вода. «Навіщо ж витрачати гроші на воду? Давай чаю з цукром поп’ємо, корисніше!» Ні, не корисніше. Вода з-під крана, навіть пропущена крізь фільтр, у вас омерзительна. Я не можу її пити, мене і так нудить постійно, а тут я повинна пити і блювати? Як-то не хочеться. І так, цукор мені теж не можна. Зовсім. Навіть «язичок підсолодити». І мед не можна. І варення. І джем. І навіть солодкі цукерки. Я і так з глюкометром сиджу чи не в обнімку.

Таблетки. «Ой, а я забула, що тобі треба ще й Б. Гаразд, я в аптеку на наступному тижні піду куплю тобі! А поки попий тільки А. Не переживай, я свої від тиску постійно пити забуваю. А що ж робити?»

А що робити? Мабуть, вмирати. Від голоду — спасибі, рис з помідорами, якого не можна з’їсти більше прописаного кількості незалежно від наявності або відсутності хліба, грудки і інших продуктів. Від відсутності ліків — у мене суворе лікування, похвилинно розписаний прийом ліків. Тиждень без таблеток Б поверне мене в стан гірший, ніж до початку лікування.

Не переживай, «мама». Твоя наступна невістка буде набагато здоровіше мене. А твої онуки, може бути, ще і посібник як сироти отримають.