Харакірі по-європейськи

73

Я займаюся фехтуванням. Я Фехтую дворучним мечем, класичним європейським цвайхендером. Звичайно, не таким важким, яким він був у XV–XVII століттях, а сучасним, з титанового сплаву. У мене є професійний тренер, з яким я займаюся вже багато років. Я вибрав такий екзотичний вид зброї, щоб тримати форму і розминати суглоби рук, так як більшу частину часу проводжу за комп’ютером. Ви думаєте, мене задовбали жарти про псевдоролевиках і ельфів 80 рівня? Зовсім ні. Я згоден, що людина з довгим пакунком на плечі виглядає дивно, і мені не шкода розповісти про моєму «спортивному снаряді» і показати стражденним очам. Задовбали мене справжні самогубці з числа тих, хто просить «потримати». Люди, як ви не розумієте: це зброя! Даний зброю, створене для того, щоб вбивати інших людей.

— Та я тільки подивитися!

Будь ласка, дивися з моїх рук. Якщо ти проткнеш або відрубаєш собі що-небудь, відповідати мені. А ліцензію на носіння я і так ледве дістав.

— Да ладно тобі, я спортивним фехтуванням займаюся!

Ось іди і маші своєї рапірою, у якій тільки одна колючий поверхню — і та закритий заглушкою. Цвайхендер — меч важкий. Ви просто не вмієте з ним звертатися.

— Я реконструктор, я знаю про зброю все!

Та я ж не сперечаюсь. Тільки знання твої теоретичні та бойову зброю я тобі в руки не дам. Зроби собі дерев’яний макет і милуйся.

— Гаразд, цвайхендер — церемоніальний меч, безпечний!

Вам всім на той світ не терпиться або інвалідну коляску?